Із самого дитинства аж до зрілого віку, а може і до схилу наших днів, кожен із нас почувається впевненим та захищеним, коли точно знає, що є хтось, хто при потребі обов’язково стане на наш захист. В дитинстві це може бути батько чи старший брат, а вже згодом – хтось із впливових наших друзів. Але що робити, якщо немає нікого, хто міг би стати на наш захист, особливо коли нас кривдять, та ще й несправедливо?!
Насправді нічого не треба робити! Нічого, крім молитви та прощення!.. Господь завжди є вірним своєму Слову, тому ВІН завжди стає на захист своїх дітей, навіть тоді, коли нам може видаватись, що це не так. Питання лиш у тому, що Господь сам вибирає спосіб, час і місце, щоби стати на наш захист.. На захист нас як поодиноких осіб чи цілого народу!! У Нього завжди все вчасно та справедливо. Тому якщо перебуваємо у скруті та потребуємо Його захисту, а захисту поки що так і не бачимо, то це ще зовсім не означає, що ВІН нас не чує!..
Молитва та прощення роблять наше серце здатним побачити те, як Сам Господь стає на захист скривдженого. Тому не так слід боятись коли нас кривдять, як того, щоби ми самі мимоволі не скривдили нікого (особливо бідного чи немічного, вдову, сироту чи навіть беззахисне Боже Створіння – природу)!! Бо БІДНІ МИ, КОЛИ ГОСПОДЬ СТАЄ НА ЗАХИСТ ТИХ, кому ми мали сміливість завдати кривди і хто підносить свій голос до Всевишнього про порятунок!!..
Тому молимось «Царю небесний» та інстальовуємо Слово Боже в наше серце, щоби воно було здатним любити та прощати і ніколи нікого не ображати!
ПСАЛОМ 16 (17)
Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання, прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
Від тебе має вийти моє слушне право; очі твої нехай бачать правду.
Як вивідаєш моє серце, навідаєшся уночі до мене, вогнем мене випробуєш, – несправедливости в мені не знайдеш.
Уста мої не согрішили людським робом; за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки, і ноги мої не спіткнулись.
До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, о Боже; нахили до мене твоє вухо, вислухай моє слово.
Яви твою предивну милість, ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під твою десницю.
Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил твоїх
від грішників, які на мене насідають. Вороги мої люті кругом мене обсіли,
замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
Ось вони на кожнім кроці мене обступили; тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев, який на здобич зазіхає, як те левеня, що засідає в сховку.
Встань, Господи, йди на нього, повали його; врятуй твоїм мечем від грішника мою душу,
від смертних, Господи, рукою твоєю, від людей, яких доля – життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми. Ними насичуються їхні діти, рештки ж лишають своїм немовлятам.
А я в моїй правді твоє лице побачу і, проснувшись, насичусь твоїм видом.
